11 січня виповнюється 110 років з Дня народження Василя КУКА — останнього головнокомандувача УПА і друга Степана Бандери.
1913 року на Львівщині у селищі Красне народився Василь Кук (псевдо «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Медвідь»), генерал-хорунжий, головнокомандувач Української Повстанської Армії.
Василь Кук пережив Австро-Угорську імперію, Першу світову війну, українську державність 1918 року, польську окупацію Західної України, Третій Рейх, довголітню радянську окупацію. І залишив після себе світлі спогади.
КДБ зробило його в очах багатьох українців зрадником. Але навіть вороги визнавали його незламність і вірність Україні. Лише у часи незалежності нашої держави стала відома вся правда і його визнали героєм.
До останнього подиху свого життя Василь Кук вів активну громадську діяльність спрямовану на відновлення історичної справедливості, видав чимало книг та написав безліч статей про діяльність ОУН-УПА. Був членом Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, головою Наукового відділу Братства ОУН-УПА.
Серце Василя Степановича перестало битися вранці 9 вересня 2007 р.
За заповітом останнього Головного Командира УПА було поховано в рідному селі Красне.
