«Бундючному чужому протиставив величне й потужне своє.
Вказав охлялим землякам шлях великих націй.
Як метеор, пролетів він над нашою Елладою, не лишаючи
наступника, бо Генії не мають їх. Бо був фанатиком в добу безвірʼя, патетиком –
в добу буйного інтелектуалізму, аскетом – в добу матеріалізму.
Пригадав забуту правду, що не розніжений ліричний
гуманізм є мірилом наших чеснот, а сила духу, вища за дочасне щастя і «благоденствіє».
Що не безсилим квилінням, лише «вогнем кривавим,
пламенним мечем нарізана
на людських душах» повинна бути наша Правда.
Хотів, щоб вогонь його слова перемінився в справжній
вогонь, в якім спопеліла б
не лише срамотня дійсність, а й наша розщеплена душа,
наше «згниле серце»,
яке не важиться піднятися на зло.
Був голосом вопіющого в пустині, був Пророком, Світочем, що світив і горів,
голосом труби архангельської, що будила мертвих з могил…».
Дмитро Донцов про Тараса Шевченка
Тарас Шевченко — це не лише ім’я великого поета, а й символ сили, вольової стійкості та непохитної віри в майбутнє своєї країни. Він уособлює гордість українського народу та його невгамовну бажання боротися за свободу та справедливість. Таким чином, Тарас Шевченко став невмирущим символом української національної ідентичності та духовності, що назавжди залишиться в серцях нащадків.
З днем народження, Кобзарю!




