Відійшов у засвіти учасник Установчого З’їзду Руху Василь Гурин

З глибоким сумом повідомляємо, що 25 лютого 2025 року відійшов у вічність Василь Гурин – рухівець, борець за незалежність України.
Василь Гурин народився 2 січня 1961 року на Тернопільщині, в родині українських націоналістів
(бандерівців). Батько Василя, Йосип Гурин, став членом Організації Українських Націоналістів (бандерівців) у 1939 році та брав активну участь у національно-визвольній боротьбі, за що потім відбував покарання у радянських тюрмах і таборах.
У греко-католицькій сім’ї Гуриних шанували все наше українське: історію, національних героїв, культуру, зокрема, звичаї, пісні та літературу, обожнювали Тараса Шевченка та його твори. Тому Василь Гурин виховувався в українському, патріотичному середовищі.
У часи занепаду Радянського Союзу, в період горбачовської «перебудови» багатьох українських політв’язнів звільнили з тюрем і таборів. Розпочалася активна боротьба за незалежність України. Йосип Гурин був добре знайомий із багатьма українськими дисидентами, тому він доручив синові Василеві їздити по Україні та налагоджувати зв’язок із націоналістами. Василю Гурину довелося брати участь у таємних зустрічах та нарадах із членами Української Гельсинської Спілки, зокрема В’ячеславом Чорноволом, братами Горенями, він вступив до УГС, поширював антирадянську літературу та листівки, які закликали до створення самостійної та незалежної України.
У листопаді 1988 року у Вінниці Василь Гурин разом із Володимиром Мулявою та іншими патріотами на теренах Вінницької та Хмельницької областей сформували Подільський народний фронт, який став однією з платформ для формування легендарного Народного Руху України.
Восени 1988 року Василь Гурин ввійшов до складу Організаційного комітету із скликання Установчого З’їзду Народного Руху України за перебудову, а у вересні 1989 року він був делегатом цього З’їзду.
З восени 1994 року Василь Гурин долучився до створення і розбудови Вінницької обласної організації  Конгресу Українських Націоналістів, у 1995 році він був обраний головою обласного КУНу та керував цією організацією до 2001 року.
Водночас Василь Гурин більше 10 років очолював кабінет з виховної роботи Вінницького інституту
післядипломної освіти педагогічних працівників. За цей час йому вдалося організувати та провести сотні
національно-виховних заходів з метою формування українського патріотичного світогляду у вчителів Вінниччини, значна частина яких на той час ще була у полоні комуністичних і промосковських ідей.
Наприкінці 2003 року Василь Гурин відновив своє членство у Народному Русі України.
Протягом майже 10 років обирався першим заступником та заступником голови Вінницької обласної організації Руху, а також 5 років був членом Центрального Проводу НРУ, делегатом багатьох З’їздів Народного Руху України.
Василь Гурин був активним учасником Помаранчевої революції, під час якої, зокрема, був керівником і відповідав у Маріуполі за роботу на виборчих дільницях однієї сотні спостерігачів-рухівців із Вінниччини.
У 2009 році Василя Гурина Президент України Віктор Ющенко нагородив орденом «За мужність». Василь Йосипович від ордену відмовився, заявивши, що він не хоче бути в одному ряду з нагородженими, серед яких були відомі вінницькі обласні можновладці-корупціонери, з боровся місцевий Рух.
З 2010 року по 2013 рік Василь Гурин – голова Вінницької обласної організації Народного Руху України.
Василь Гурин нагороджений почесною відзнакою Народного Руху України «За заслуги перед Україною» другого ступеня.
Останніх три десятиліття Василь Йосипович керував Вінницькою обласною організацією Українського добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» імені Василя Стуса.
Все своє життя Василь Гурин присвятив великій меті – відродження незалежності України та утвердження її державності. Він був безкомпромісним борцем за українські національні ідеали та цінності, водночас залишався дуже скромною, доброю і товариською людиною.
Похований Василь Гурин поруч із батьками у селі Романівка, що на Тернопільщині.
Світла пам’ять про тебе, друже Василю, завжди залишиться у наших серцях, в історії Вінниччини та України!