20 грудня, виповнюється 48 років з дня народження Василя Сліпака – всесвітньо відомого українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, волонтера, учасника Революції гідності та бойових дій на сході України.
Сьогодні згадуємо Героя України та розповідаємо про його життя, кар’єру та любов до України.
Майбутня зірка Паризької опери Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові. У сім’ї ніхто професійно не був пов’язаний із музикою. Але все його життя було пов’язане зі співом. Дев’ятирічним хлопчиком він прийшов до Львівської державної академічної хорової капели «Дударик» і співав там до 1994 року. Виступав на провідних концертних майданчиках як України, так і світу.
Потім закінчив Львівську консерваторію. Ще під час навчання брав участь у багатьох музичних конкурсах та проектах. У 1997 році успішно пройшов конкурсне випробування на вступ до складу Паризької національної опери. Його голос дав змогу почати успішну сольну кар’єру у Франції та Європі.
Майже двадцять років Василь Сліпак прожив за кордоном. Свої останні концерти співак дав 25-27 травня 2016 року у храмі Святої Трійці в м. Ліоні (Франція). Найулюбленішою арією Василя була партія Мефістофеля в опері Шарля Гуно «Фауст». Саме звідси з’явився і позивний «Міф», з яким Василь Сліпак воював на передовій.
Під час Революції Гідності мав контракт в Опері, і не міг вилетіли до Києва. Втім, став активним учасником усього, що відбувалося в діаспорі: підтримав Паризький Євромайдан, постійно відправляв на Майдан передачі з гуманітарною допомогою, збирав гроші, влаштовував благодійні концерти.
Коли на Донбасі почалася війна, створив благодійну організацію «Fraternité Ukrainienne /Українське братство», допомагав українським захисникам, познайомився із вояками Добровольчого українського корпусу «Правий сектор», згодом сам долучився до них.
Він не пропустив війни, так само, як вона не пропустила його. Він тричі був на фронті. Загинув від кулі снайпера у віці 41 рік на Донбасі. Похований на Алеї героїв Личаківського кладовища у Львові.
30 червня 2016 року Василь Сліпак був нагороджений Орденом «За мужність» I ст. (посмертно) – за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.
“Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях. “Почути свій народ” – насправді, це і є суть. Наш народ дуже мудрий. Я бачу Україну успішною державою, в тому числі й на європейській арені. Якщо ми послухаємо самих себе. Тобто український народ”.
Ці пророчі слова, які особливо символічно звучать зараз, коли вся Україна згуртувалася в боротьбі проти російських окупантів. Вони є свідченням не тільки його мудрості та передбачливості, але й великої любові до українських людей.
Ми повинні знати і шанувати новітніх Героїв України, які віддали своє життя за Україну.
Вічна пам’ять Герою!
