22 травня активісти Народного Руху України міста Одеси разом із прихильниками зібралися біля пам’ятника Тарасу Григоровичу Шевченку, щоб відзначити річницю повернення Кобзаря на рідну землю.
Голова Одеської обласної організації НРУ Василь Вельможко розповів присутнім про історію перепоховання: як тіло Тараса Шевченка перевозили з Петербурга до Києва, як кияни зустрічали труну, як студенти несли її на плечах через міст через Дніпро. Також було згадано, як у роки радянської влади забороняли вшановувати цю дату.
Поет Віталій Бошков прочитав власного вірша, присвяченого цій події. До підніжжя пам’ятника поклали живі квіти на знак глибокої пошани.
Перепоховання Т. Г. Шевченка – 22 травня 1861 року
Кобзар повертається завжди додому,
Якщо і загинув він серед чужинців,
«Бунтар» має бути в сім’ї українців,
Йому шанування, неначе святому.
В соборі стояла два дні домовина,
Та за Заповітом – труна на могилі,
Чернеча Гора козакам – місце сили,
Прочани до Канева – вся Україна.
Поета псарі доконали нещадно,
Але Заповіт зберігають нащадки.
(В. Бошков)
