85 років від Дня народження Василя Стуса – поета рідкісного таланту, який обрав долю борця.
Василь Стус був представником українського культурного руху шістдесятників.
Народився в 1938 році, у селі Рахнівка на Вінниччині. Із 47-ми років життя 13 провів у радянських слідчих ізоляторах, карцерах, камерах-одиночках, мордовських таборах, на Колимі, на каторжній роботі в шахті. Його позбавляли побачень з рідними, вилучали вірші, листи й рукописи, знущалися фізично й намагалися знищити морально. Тому значення Василя Стуса більше, аніж талановитого поета, публіциста, перекладача й літературознавця. Василь Стус для українців є символом непохитності переконань, бо саме за захист української мови і культури та боротьбу за права людини його засуджувала радянська влада.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ВАСИЛЯ СТУСА:
1. Василь Стус народився на Святвечір, і був четвертою, наймолодшою дитиною в сім’ї. 1939 року батьки – Семен Дем’янович та Ірина Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Батько завербувався на один із хімічних заводів, а ще через рік батьки забрали туди своїх дітей.
Якось уже в таборі Василь Стус запитав у старого в’язня, глибоко віруючої людини: що означає народитися в такий день. У відповідь почув: «Це милість Божа, щастя. Але кому багато дається – з того багато і спитають»
2. «Моя мова — мамина».
З дитинства, Стус по-особливому ставився до української мови. Юнак постійно розмовляв нею в повсякденному житті, навіть якщо до нього зверталися російською. Після армії, Василь декілька років викладатиме українську в горлівській гімназії.
Сучасники Стуса згадують, що одного разу Василеві зробили зауваження в університетській їдальні: мовляв, чому розмовляєш українською, невже ти не можеш розмовляти нормально? Стус не забарився з відповіддю: схопив кривдника, підняв вгору і прокричав: «Замовч, негіднику!».
3. Добре знав німецьку, перекладав вірші Гете і Рільке.
4. Вільний та небайдужий.
4 вересня 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Він відчайдушно вигукував щось на підтримку заклику Чорновола: «Хто проти тиранії, встаньте!» За участь в акції, Василя відрахують з аспірантури, і йому доведеться працювати простим кочегаром.
5. Протестував проти знищення української культури.
Василь Стус за кілька днів до першого арешту, який стався 12 січня 1972 року, разом із друзями-письменниками ходили різдвяним вертепом у Львові. Так вони протестували проти політики заборони українських національних традицій.
6. Навчав і виховував сина дистанційно.
Через арешти Стус був із сином лише в його ранньому дитинстві та 9 місяців між першим і другим ув’язненням. Поета вдруге засудили 15 травня 1980 року, коли Дмитрові було лише 14 років.
Тоді, згадує Дмитро Стус, він поздавав борги з російської літератури у школі і збирався йти на футбол, але вдома вже був обшук. Того дня вони з батьком бачилися востаннє.
Проте Василь Стус продовжував займатися вихованням сина дистанційно – через листи. У них він радив синові, що читати, пропонував поміркувати над певними творами, надсилав переклади поезій, давав настанови.
7. Коли в камері кримінальник поранив Стуса заточкою, у поета відкрилася внутрішня кровотеча, він втратив свідомість. Медичну допомогу йому не надавали. І тільки після голодування, організованого на жіночій зоні Іриною Калинець та Надією Світличною, вмираючому прислали лікаря. У лікарні поетові видалили дві третини шлунка. Він жартував з цього приводу: «Мені вшили зеківський шлунок, він тільки баланду приймає».
8. Загинув Василь у 1985 році, відбуваючи 10-річний термін ув’язнення в концтаборі Пермської області. На Стуса упали важкі 90-кілограмові нари: хтось вважає, що це було навмисно спланованим вбивством, а хтось — нещасним випадком. Офіційна версія – від переохолодження. Найбільше цинізм влади проявився тоді, коли рідним не дозволили забрати тіло поета в Україну, бо за тодішнім законом навіть мертвим в’язень мав відбути повний термін
9. Герой України.
9 томів поетичної творчості Василя Стуса вийдуть уже після його смерті. Також поет був реабілітований посмертно: в 1990-му. А у 2005-му, Стусу присвоїли звання Героя України.
