Уже звикаємо до мирних ранків на Чернігівщині, уже тягне до землі, бо ми хліборобська нація, на відміну від кочівництва окупантів, бо сьогодні – Благовіщення Богородиці, після свята якої вже можна чіпати землю.
Зв’язався з Миколою Черепом – засновником знаменитого Соколиного хутора біля Качанівки. Його доля милувала – нашестя обминуло: окупанти чотири рази пройшли через Парафіївку, але Петрушівку не зачепили. Зате разів 70 обстрілювали містечко Дмитрівку – для чого? Ніхто не може розгадати придуркуватих замислів російського воєнного безумства.
А у Голінці, Гайвороні, Терешисі та Рубанці росіяни натворили безчинств, там є вбиті і були полонені – навіть дітей забирали, як росіяни сказали, окопи копать. У Григорівці росіяни розстріляли фермера Миколу Бабіна. Уже багато прикладів російського наміру знищити українську економіку і українців, які мають економічну хватку.
А Микола Череп перед Широкою війною відкрив у Черкаському краєзнавчому музеї виставку своїх фотографій “Стежками Тараса від Чернігова до Черкас”. І її треба буде побачити, бо українська культура і наш Тарас – то основа нашої самості, недарма у знищеній кацапами Бородянці вони розстрілювали не тільки українців, але й пам’ятник Тарасу Шевченку.
Колись російського соціолога Алєксандра Зінов’єва запитали чи залишилось щось у російському народі суто національне і він відповів:”Веками отработанная способность унижаться и унижать других, способность приспособояться к мнению других, способность угождать и требовать того же от других”.
Ну, це ще м’яко сказано. Але зрозуміти оту глибинну злобу, яка прийшла в Україну зі справжньої Росії, без лакування всякими толстоєвськими, – важко. Бо нічим не можна виправдати нелюдські знущання навіть над тваринами, як у Бучі, де росіяни прибили лапи псу і живцем здирали з нього шкуру. З людьми поступали не краще…
Тим часом світ прокидається з думкою про Україну – навіть у Японії поліція випустила листівки …українською мовою. Для біженців. Хоча, як на мене, дуже сумнівні оті біженці аж на японські острови. А з різних країн уже вислано 400 російських шпигунів, що звуться дипломатами. Все російське стало токсичним.
Генштаб повідомив про обстріли Харкова і Попасної, арешти проукраїнських активістів на ще окупованій Херсонщині, вивезення людей в ясир із Маріуполя і про збиті російські літак, крилату ракету та безпілотник. Тим часом не тільки на Бєлгородщині, але й на Брянщині росіяни …копають окопи. Правильно роблять, бо то все українські землі, а хазяйновиті українці мають звичку завжди повертати собі своє.
…І ранок просвітив зранену українську землю, і прийшов сорок третій день Широкої війни. Я молився до Матері Божої в день благої звістки до Неї – молився за місто Її імені, за Маріуполь. Галілеянка, що така близька українцям, і не тільки іконами, але й образом своїм, вірю, молилася до Сина свого і за Маріуполь, і за всю Україну.
