Він виявився добрішим за попередні десять: електрику відключали не на 4 години, а лише на 2! та ще й сьогодні день пам’яті святої великомучениці Параскеви-П’ятниці, що є знаменним для Чернігівщини, де перша українська церква, непідлегла Москві, була П’ятницькою. Пригадую, як нам її передали, а посланці владики московського патріархату Антонія Вакарика прийшли подивитися і радісно зітхнули: дуже маленька, ще й посередині величезна каменюка лежить. А з тої маленької зірочки українського православія постала Чернігівська єпархія, у якій уже давно за сотню храмів і священиків. Бо, як каже Святе Письмо, мала розчина, а тісто велике підходить…
Звісно, головною новиною за проминулі 10 днів стала звістка про відхід окупаційних кацапських військ із Херсона і правого берега Дніпра. Проте нарочита театральність такого рішення (самі вони виклали відео, де генерал-м’ясник Суровікін доповідає міністру Шойгу, а той дає команду) насторожує: чи не пастку якусь вони наготували для наших військ? Хоча, звісно, саме ЗСУ довели їх до такого стану, що хочеш – не хочеш, а треба тікати.
Відтепер, якщо це станеться, ми не тільки знову оплакуватимемо наших убитих і замучених та депортованих українців Таврії, але й армія матиме можливість добивати до Перекопу, запаковуючи окупантів у Криму (тимчасово). Зрештою, я більше радію звістці про звільнення містечка Снігурівки на Миколаївщині, бо там реальне звільнення – з боями. Бо менше буде ударів російської артилерії по многострадальному Миколаєву…
А в тиловій Україні не тільки пишуть диктант з української мови (!), не тільки печуть, смажать, пакують гостинці на фронт, не тільки збирають гроші на техніку і зброю, але й … уже знецінюють майбутню перемогу. Так колишній політв’язень Семен Глузман уже пише, що перемога буде не такою і Віталій Портніков уже вимагає когось викинути з української культури. Як казав Ульянов – Лєнін, інородци всєгда пересалівают по часті національнай культури – так і тут: не треба українців учити жити, ми якось самі розберемося! Без ваших мансів…
Краще б тисли на ізраїльський уряд, який не хоче допомагати Україні, а фактично допомагає Росії. Власне, якщо чесно, мене позиція ізраїльтян практично й не цікавить – нічого від них практично не залежить і їхні успіхи більше пропагандистські. Скажімо, знаменита система “Залізний купол” нам геть не підходить, бо захищає лише від хаотичних арабських ракет, а не від керованих – та й то тільки на 80 відсотків. Зрештою, який може бути нам приклад з Ізраїлю, який 50 років воює і не може ні перемогти партизан (!), ні домовитись?! Лишімо Ізраїль у спокої! Але й українців не треба вчити життю!
Чернігівщина потерпає від обстрілів прикордоння – Новгород- Сіверська, Семенівська, Городнянська, Сновська громади. І заклик влади до мешканців уражених сіл переселятися деінде мені видається неправильним. Адже так ми робимо там лісисту пустелю. Навпаки: треба лупити у відповідь, щоб заткнулися. Тоді й буде тихо, а то ми своєю боязню бити по російській території дограємось… А нам же ще встановлювати зону безпеки під контролем ЗСУ у складі Брянської, Курської, Воронезької, Білгородської, Ростовської областей та Кубані!
… Осінь безсоромно майже оголилася та проте тримає нас ще у теплі, бачачи побиті наші хати, електростанції та підприємства. Бог не без милості, козак не без щастя. Навіть зима боїться воюючої України і ходить зі своїми зюзями десь осторонь. А ми ж, спогадуючи Параскеву- П’ятницю, можемо пригадати, що й чернігівський храм названий на честь доньки князя Давида Святославича, яка у хрещенні звалася Параскевою, а до того – Предславою. (До речі, мудро й кафе на вулиці П’ятницькій назване “Предславою”!). Та й, як казав Тарас Шевченко, “а ми помолимося Богу і не багаті, і не вбогі”. Боже, Україну бережи!
