Лише зараз потрохи стає зрозуміло – а що ж відбувається в Казахстані. Боротьба представників навіть не еліти цієї країни, а швидше – за радянськими зразками – номенклатури, призвела до вкрай трагічних наслідків. І не лише для казахів.
Колишній президент – усемогутній в цій країні Назарбаєв та донедавна – повністю підконтрольний йому чинний президент Токаєв в боротьбі за владу вирішили використати власний народ у боротьбі за владу та впливи. Зігравши на незадоволенні соціальною нерівністю та несправедливістю, одна сторона спровокувала масові протести. Інша ж – злякавшись «вулиці», побігла просити допомоги до того, від кого найменше можна було очікувати допомоги – до кремлівського диктатора Путіна.
І вже неважливо – хто з двох найвпливовіших казахів розпочав цю партію. І хто мав отримати якісь бонуси. Бо програли всі вони. Так само, як програв казахський народ. Бо фактом сьогодні є російські війська в найбільших містах Казахстану. Фактом є втрата оперативного та стратегічного контролю над ситуацією в країні. Фактом є розкол серед народу і тотальна ненависть до зрадників у владних кабінетах.
Ось до чого призводить ситуація, коли політики забувають про народ і про країну, а думають лише про владу. Коли державна еліта нездатна піднятись над своїми дрібними інтересами. Коли один зрадник хоче взяти владу, заїхавши на ворожих танках у власну країну.
Ми, українці, це уже проходили. Це мало статись у нас – в 2014 році. Якби всі свідомі українці не об’єднались. Хоча б ситуативно і лише на невеликий час. Без війни, без окупації Криму і міжнародних санкцій, путінські головорізи були б не в Донецьку, а в Києві, а можливо і у Львові – теж під виглядом миротворців.
Тому в Казахстані зараз Путін випробовує вдосконалений варіант гібридної агресії: скористатись протестами, максимально загострити ситуацію і чекати запрошення навести лад. На жаль, зараз йому це вдається. А ми, українці, маємо бути ще пильнішими. Бо проковтнувши Казахстан, Путін знову повернеться до України. І вже з подвійним апетитом!
Тому, повторюю ще раз слова Вячеслава Чорновола: Любіть УКРАЇНУ понад усе – маючи, щоб не любити її гірко – втративши.
