1 лютого, Україна вшановує День пам’яті Героїв ТРУБІЖУ, які ціною власного життя затримали на річці Трубіж більшовицькі війська, котрі цілеспрямовано ішли захопити Київ. Ворожі сили переважали кількістю, але козацькі загони стійко стояли на захисті рідної землі. На запрошення Почесного Голови Спілки офіцерів України, капітана І рангу Євгена Лупакова, який являється багаторічним головою оргкомітету та ініціатором по вшануванню ГЕРОЇВ ТРУБІЖУ, участь взяли здобувачі освіти Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою (директор Василь Петрович, заступник директора з виховної роботи Лада Волошкова) на чолі з головним майстром-сержантом Анастасією Варихаловою та заслуженим працівником культури України Зоєю Ружин. Квітами до підніжжя пам’ятників вшановували героїчних козаків. Відбулося покладення представниками коледжу вінка з колосся пшениці та поставлено до меморіалу лампадку із свічею. Взяли участь в заході багато видатних постатей. Очолювала вшанування Героїв Трубіжу заступник голови Київської області Тетяна Семенова, депутат Верховної Ради України багатьох скликань Іван Заєць, голова Спілки офіцерів України Олександр Сасько, голова Київської обласної організації Народного Руху України Андрій Поляниця, голова Бориспільської МО НРУ Людмила Поляниця, рухівці Бориспільщини та Переяславщини, участь взяли представники влади, перший заступник голови Баришівської міської ради Володимир Коцюрбій, лідери громадських організацій. Виступаючі вшановували пам’ять Героїв Трубіжу. В багатьох промовах пролунало занепокоєння із-за відсутності молоді з героїчного краю, як біля ріки Трубіж, так і в с. Вороньки, де вшанування відбувалося поруч зі школою. Пані Тетяна у своєму виступі загострила увагу на необхідності підняття питання про вивчення історичного матеріалу про подвиг Героїв Трубіжу в школах України, а також про поєднання можливостей для завершення меморіального комплексу. Зоя Ружин наголосила на підтримці пропозиції пані Тетяни Семенової у підготовці методично-історичного посібника та матеріалу по Героям Трубіжу для вивчення з метою виховання підростаючого покоління на героїчному подвигові бійців за незалежність України. Згадали і про видатного, геніального українця, заслуженого художника України Анатолія Гайдамаку, який доклав чимало зусиль до створення проекту «Розірвані мости» меморіального комплексу.
Продекламувала наступні рядки:
Боролись в боях Трубіжу козаки,
Звитяги й поразки у грудях ріки.
Червоній навалі вони не здавались.
За волю! За правду стійко змагались!
Усіх хто землю святу захищає,
Літопис ріки Трубіжу памятає.
Коли панувала боїв круговерть,
Відважне козацтво стояло на смерть!
Нащадки героїв своїх пам’ятають!
Скрижалі історії всі відкривають.
Імперія зла безкінечно лютує.
Терор для всієї планети готує.
Та нас москалям лютим не подолати.
Ми зможемо землю свою відстояти!
Слава Героям Трубіжу!
Слава Україні! Героям слава!
Уривок з поеми Бориса Олійника «Трубіж» зачитала колежанка Київського професійного коледжу з посиленою військовою та фізичною підготовкою Кароліна Коваленко, а підняття урочистого прапору на меморіалі доручено Єфіменко Яні разом з представником від Київського військового інституту телекомунікацій та інтеграції. Два підрозділи прапороносців з навчальних закладів разом, одностайно потужними молодіжними колективами продемонстрували присутнім на двох мітингах (в с. Вороньки та на річці Трубіж) свій військовий вишкіл. Виконав старовинну пісню записану в селі Вороньки етнограф і фольклорист Валерій Гойданець. Звитяжно пролунала пісня у виконанні Баришевського співака Володимира Кулика. Пісенні твори виконував хор «Просвіти».
На гідному рівні відбулося вшанування мітингами памяті українських героїв, які полягли в бою проти московсько-більшовицьких загарбників на річці Трубежі бесмертний подвиг 3 сотень українських Героїв – козаків-добровольців Київщини– молодих чоловіків та навіть юнаків: Вороньківської, Бориспільської, Баришівської та Березанської сотень Переяславського полку Армії УНР під проводом полковника армії УНР Івана Міхна й сотника Івана Черпака – молодих, але досвідчених у військовій справі командирів-учасників Першої світової війни, після того, як 16 січня 1919р. комуністична Росія розпочала Другу російсько – українську війну і на Україну посунули більшовицькі орди та нависла загроза раптового захоплення Києва, на заклик Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри зупинити московсько-більшовицького агресора на підступах до Києва, проявивши величезну міжність і самопожертву, рівно 100 років тому біля залізничного мосту через річку Трубіж на дві доби збройно затримали наступ російських окупантів на Київ. Маємо констатувати: козаки, затримавши в лютому 1919 року на два дні ворожий наступ на Київ, повторили подвиг київських гімназистів й студентів, які наприкінці січня 1918 року на кілька годин зупинили наступ на столицю того ж самого червоного ворога біля станції Крути. Героїчні козаки заплатили за це великою кількістю життів, хоча ворогів поклали набагато більше. На думку дослідників, битва була однією із вирішальних яскравих сторінок другої фази радянсько-української війни. Завдяки їм усі урядові установи евакуювалися з Києва до Житомира й продовжували керувати боротьбою проти окупантів. Військово – стратегічним результатом бою стало затримання на 2 дні на близьких підступах до Києва, як і крутянськими Героями в 1918р., заклятих ворогів – московських окупантів. Політичний результат – не менш значущий: упродовж цього короткого часу Директорія Української Народної Республіки змогла евакуювати свої урядові установи зі столиці у глибинні місцевості контрольованої нею території держави. І нарешті – дуже вагома моральна складова результату героїчного вчинку: більшовики, всупереч сподіванням, і на цей раз не вступили тріумфально до Києва. Бій на Трубежі став значущою перемогою України. Це була перемога не стільки воєнна, як політична, моральна та духовно-ідеологічна. Тому Герої битви на річці Трубежі, як і герої Крут, заслуговують на право бути посмертно вшанованими державою! Вони пішли у безсмертя, залишивши для наступних поколінь надихаючий приклад жертовної любові до рідного краю. Вони, як і Герої Крут, стали прикладом для Героїв УПА, теперішнім Героям Майдану, надихають до героїзму волонтерів, добровольців, наших мужніх воїнів-захисників на фронті сучасної – останньої війни з Московією на сході.
