“Цей день у 1996 році – у пам’ятку для мене на все життя. Тоді я брала участь у конкурсі “Учитель року”. На лекції з українознавства в академії педагогічних наук нам о 10.00 год. схвильовано сповістили: Конституцію прийнято!
Ми піднесено встали і заспівали Гімн України. Раділи: “Нарешті прийнято Закон! Нарешті заживемо по-людськи, по-справедливому!”
А тоді пішли під Верховну Раду, аби відчути разом із українцями, з депутатами радість з”яви основного закону, якого так довго чекали після проголошення незалежності.
Під Верховною Радою не було нікогісінького. Що нас і здивувало. Ясна річ, депутати всю ніч не спали, а громадськість ще не “прокинулася”.
Тоді на 15.00 ми зійшлися на Майдані Незалежності.
До нас прийшли тоді наші славні земляки – Вячеслав Чорновіл зі своєю дружиною Атеною Пашко і Михайло Сирота – “батько Конституції”.
Ми щиро спілкувалися, співали українських пісень.
Я не знала тоді, що із велетом національного духу Чорноволом (а ми стояли пліч-о-пліч) зустрічалася вперше і востаннє (його вб’ють в аварії 1999 навесні), а наш Михайло Дмитрович загине після Чорновола в аварії майже через 10 років.
Не знала і того, що на нашу Конституцію (однією з кращих у Європі) знайдеться не одне покоління “тлумачів”, що пристосовуватимуть її “під себе”, під свої інтереси”. І пристосовують, на жаль.
Але конституція є. І вона для мене і для багатьох чесних українців є національно-моральною “дорожньою картою”.
З Днем Конституції України, друзі!
Слава ЗСУ і якнайшвидшої Перемоги українській нації над рашистами!” – написала на своїй сторінці у фейсбук членкиня Центрального Проводу Народного Руху України із Черкащини Валентина Коваленко.
