До моїх днів народжень дододався ще один – 16 січня. Я отримав осколкові поранення на позиціях в Луганській області.
Дотепер нікому не говорив із рідних, чи друзів. Не придумав ще як буду казати мамі. Дивне відчуття з дитинства коли наробив халепи, а про це ще треба признатись.
Осколок пробив шолом, бронік. Керамічна плита повністю стримала всі осколки, тому в грудях тільки сліпе блукаюче поранення і забій ребер.
Наскрізне поранення боку, стегна, гомілки, зап’ястку це вже навіть несерйозно розповідати в порівнянні з тим, що могло б бути.
Сьогодні отримав масу дзвінків, що мене давно не було в мережі тд і тп. Хтось розказував про погане передчуття, хтось про тривогу – але це все з переживання і небайдужості.
Дякую за молитви! Підтримку і допомогу, співпереживання.
В найближчий час валяюсь в госпіталі на Личаківській у Львові. Вхід вільний. Ще треба позабирати дрібні осколки, зашити глибокі рани. Як казала моя баба: “Були би кості, м’ясо наросте”.
Особлива подяка моїм побратимам, які під обстрілом більше кілометра винесли мене з зони ураження. Це було непросто….
Респект всім медикам починаючи від надання ПМД до евакуації, які були біля мене. І перебувають зараз. Все дуже фахово чітко, професійно. Дякую моїм друзям з Дніпра Іллі Кондратьєву, Володимиру Кондратьєву, Оксані Кондратьєвій, Тетяні Волковій, Анатолію Раку за допомогу і підтримку у найскрутніший час. За футболку і штани то інше питання. Тепер всі розумні, а я ще і гарний.
Що далі? Після лікування повертаюсь. Що треба? Не несіть кілограмами фрукти, їжу солодощі і тд. Всього хватає.
Valdas Indrulionis організував мені пікап для виїздів на роботу. Буду займатись його облагородженням. І дрони, треба дрони. Без них ніяк.
Слава Україні!
Написав в своєму facebook профілі директор Туристичної агенції “Tour-U” м.Львова, рухівець Віктор Пермяков.
