Дякую культурному центру “Український Дім” (Ukraine House) у Вашингтоні за надану мені можливість та підтримку у відкритті фотовиставки “Стежками Тараса. Від Качанівки до Вашингтону”, приурочену подвижнику української нації, світочу та символу України – Тарасу Шевченку.
Виставка включає в себе 62 фотокартини (світлини 2007-2021 років), в центрі уваги яких виступає монументальна архітектура та незабутні пейзажі мальовничого парку садиби 18 – поч. 20 ст.- “Качанівка” (Чернігівська обл.), поряд з якою мені неймовірно пощастило жити.
Завдячуючи гармонії парку, вишуканості архітектури, щедрості та гостинності господарів, унікальна Качанівка майже 100 років була осередком культури і просвіти, місцем тяжіння та творчого натхнення для художників, композиторів, істориків, письменників, науковців тощо.
Одним із самих шанованих гостей завжди був Тарас Шевченко, який, за історичними фактами, відвідав Качанівку щонайменше 4 рази.
З 1981 року Качанівка – Національний історико-культурний заповідник (територія якого займає 560 га), де кожен гість, незважаючи на те чи він тут перший чи 100-й раз, відкриває для себе нові сторінки з історії України та відчуває цілющу силу чарівної української природи. Особливо контрастною є Качанівка для тих, хто приїздить з великих міст, адже тут зупиняється час, відпочиває тіло й душа, знаходяться відповіді на життєві питання, приходять ідеї та натхнення.
Через свої фототвори я маю на меті познайомити громадян та гостей США, які всіляко підтримують українців в цей надскладний для нашої країни час, з історико-культурною спадщиною України, показати унікальність одного з найкращих зразків садово-паркового мистецтва – Качанівський парк та загалом нашу неньку-Україну в мирний час.
Я безмежно люблю це місце, то ж цю любов, тепло та позитивну енергетику ви неодмінно відчуєте, побачивши СВОЮ картину…
Виставка є водночас продажем та несе благодійний характер. Зароблені кошти мною та Українським домом будуть спрямовані: на проект “Незламні” – програма протезування та реабілітації українських дітей, які постраждали від російської агресії, на потреби ЗСУ, збереження та популяризацію української культури, а також на утримання “Кінного театру”, який до війни активно приймав участь у різних патріотичних заходах.
Також хочу звернутись до української діаспори. Якщо Ви чи хтось з Ваших друзів, рідних, знайомих знаходиться у Вашингтоні, або ж матимете нагоду там бути, запрошую відвідати виставу та перенестися думками в квітучу, рідну серцю, мирну та вільну Україну!
Микола Череп
