Народний Рух України

Іван Андрійчик про Народний Рух України, депутатство і волонтерство

256377557_4854724601245918_353903777950305254_n

               Нинішній секретар Миколаївської міської ради Іван Андрійчик з Народним Рухом України позиціонує себе від юних років. Починав 2004-го в молодіжній організації Личаківського району Львова. Зі студентської лави пройшов шлях до керівника Управи Львівської крайової організації. Коли у 2010 році став депутатом Миколаївської районної ради, поступово перейшов на політичний плацдарм району. Поближче додому. Адже родом з Гірського, а у Раделичах – зять. Навесні 2015-го очолив районний виборчий штаб, згодом на районній конференції обраний головою районної організації НРУ.

 

         

           – Іване Івановичу, можете охарактеризувати Рухівську спільноту Миколаївщини?
– Наша команда формується від 2015 року, коли від Руху були обрані міський голова Андрій Щебель, сільський голова Тарас Шаран, обласний депутат Петро Марунчак, по 5 депутатів районної і міської рад, ряд депутатів сільрад. Відтоді хтось відходить, хтось приходить. На Львівщині ми одні з потужніших. Про це свідчать результати виборів, чисельні проведені акції, а також наше представництво на з’їздах та подіях столиці. У масштабах країни Рух зараз відновлюється – до політичної сили повертаються люди, шукаємо і нових. Пріоритет нашої команди у згуртованості. При прийнятті рішень стараємося обговорювати гострі питання на зборах Руху. Як вважає більшість – так голосують депутати у міській раді. Маємо дружність в акціях: або йдуть всі, або годі назбирати. Так. Буває таке. Та як правило, підтримуємо одні одних. Особливо це помітно під час виборчих кампаній. Ми ніколи не йшли на зустрічі з виборцями поодинці, а завжди командою хоч би по п’ятеро. Рішення теж командні.
          – Яким був минулий рік і чого очікуєте від нинішнього?
– Минулий рік був складним. Ковід вніс багато деструктиву. Відбулася адмінреформа – було багато викликів, прийняття рішень і дій. Реформи змушували нас збиратися частіше. Як наслідок, ліквідована Миколаївська районна організація Народного Руху України і створений Миколаївський міський первинний осередок. Крокуючи у ногу з часом, відповідно до нового адміністративно-територіального устрою поставлена ціль сформувати потужні осередки Народного Руху України у кожному старостинському окрузі. Попри все, було проведено чимало заходів. Серед найпотужніших – прибирання парку 400-річчя Миколаєва та Миколаївської фортеці, встановлення прапора і символічної Конституції на Лисій горі, основа під дорогу до кварталу забудови на Ксєндже, похід першим офіційним туристичним маршрутом нашої територіальної громади від Липиців до Устя та інші мандрівки. Підтримуємо спортивні змагання, екологічні і патріотичні заходи. Часто рухівці фігурують у різних акціях просто як жителі територіальної громади. Так, Іван Максимович і депутат райради Олег Держило багато зробили і роблять для захисту Миколаївської фортеці.
          – Вас обрали секретарем Миколаївської міської ради у непростий час формування територіальної громади. Складно було?
– Так. Особливо у перші місяці. Коли на наші запитання ніхто не мав відповідей. Але порівняно з діяльністю рядового депутата, маю можливість набагато простіше вирішувати проблеми людей. Набагато більше зустрічей із жителями громади. І часто їхні потреби можна розв’язати одним телефонним дзвінком. А коли був депутатом районної ради, то треба було просити керівництво, чекати. Тепер можу впливати на це прямо.
          – Розкажіть про особистий шлях у волонтерство.
– Ще працюючи з учнівською молоддю Шевченківського району Львова, були перші спроби опікуватися Будинком сиріт та одиноких матерів «Хеврон» у Брюховичах. Коли почався Євромайдан, у листопаді-грудні був комендантом у Києві в офісі Народного Руху України, де ми щодня приймали по 250 людей. На Різдво поїхав додому і мені доручили працювати у Центрі відправки людей на майдан, що діяв у Львові на вулиці Шота Руставелі. А після майдану почалася війна. Від червня 2014 року у рядах громадського формування «Народної самооборони Львівщини» вже 100% свого часу тратив на волонтерську діяльність. Були різні напрямки. Спочатку збирали все необхідне для бійців і відправляли на Схід. Потім доставляв ці збори безпосередньо у зону АТО. А як Армія уже більш-менш була забезпечена, почалося розмитнення автомобілів для потреб наших військових. Потім були гуманітарні вантажі у лікарні. У 2018 році я призупинив поїздки на Схід, щоб не хвилювати дружину, яка тоді була вагітною третьою дитиною.
          – Чого б Вам хотілося найбільше?
– Щоб ми не були байдужими. Щоб у нас був мир і спокій. Щоб усі були здорові.

Розмовляла Анна Микитин-Костецька

 

 

ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО ЗАПИСУ В ТЕРИТОРІАЛЬНУ ОБОРОНУ
RUKH
ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО ЗАПИСУ В ТЕРИТОРІАЛЬНУ ОБОРОНУ
ЗАЯВА ЩОДО ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ДЕРЖАВІ
Заява
ЗАЯВА ЩОДО ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ДЕРЖАВІ
ЗАЯВА: ВИЗНАННЯ ПУТІНИМ “Л/ДНР” – КІНЕЦЬ МІНСЬКИМ УГОДАМ!
RUKH
ЗАЯВА: ВИЗНАННЯ ПУТІНИМ “Л/ДНР” – КІНЕЦЬ МІНСЬКИМ УГОДАМ!
ЗАЯВА ЩОДО РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ
RUKH
ЗАЯВА ЩОДО РОСІЙСЬКОЇ АГРЕСІЇ
ЗВЕРНЕННЯ ДО КАБМІНУ ЩОДО ПОСТАНОВИ №1209
RUKH
ЗВЕРНЕННЯ ДО КАБМІНУ ЩОДО ПОСТАНОВИ №1209