Старості села Грем’яч Ганні Гавриліній довелося пережити російський полон і знущання. З нею у Новгороді – Сіверському поспілкувався журналіст Олексій Коцебчук.
Її вивезли на територію РФ, зав’язавши очі, для страху стріляли над головою. А коли тільки спитала – що ж ви хорошого зробили? – постригли наголо. Це в росіян така форма знущання над жінками. Коли в російських тюрмах карався Левко Лук’яненко, йому насильно голили вуса, щоб не було жодної ознаки козацької нації, а тут – навіть обрізають волосся у жінок…
У старости Грем’яча відібрали кільце, сережки, тисячу гривень, що мала при собі. Традиційне злодійство. І кожен день допитували. Певно, ніяк їх ФСБ не може зрозуміти – чому українці не люблять росіян? Навіть ті українці, що живуть на кордоні, адже Грем’яч – найпівнічніше село України.
Її тримали у Курському СІЗО, називаючи наводчицею для ударів української артилерії. Отже, й тут брехали, бо коли чоловік поїхав її шукати, сказали, що вона в Погарі… Брехня – риса невіддільна від росіянина.
…Сусід мій правий: однією з причин звірств росіян у Бучі, Ірпені, Гостомелі є те, що наш рівень життя високий порівняно з ними. “Вони приїхали зі своїх мухосранськов, де туалет – це чотири кілки, обтягнуті целофаном, а тут бачать у звичайних людей красиві будинки, де є все – і побутова техніка, і дорогий одяг, і машини, і затишок. Тим паче, в приміських, під Києвом, містечках, де живуть небідні люди. Оце їх і збісило” – каже сусід.
Мені ж пригадалося, як одна жінка розповідала: зайшли окупанти в дім і кажуть: “Красіва, как в кіно”. Вийшли, залізли в танк і вдарили по дому. Добре, що люди попадали на підлогу і врятувалися.
… Достоєвський збрехав, як брешуть і всі росіяни: красота не врятує світ. Врятує українська сила опору.
