Російська агресія проти України триває від 2014 року. На початок березня 2026 року ця війна дедалі виразніше має ознаки війни виснаження: Росія утримує близько п’ятої частини української території, але її просування на ключових ділянках фронту сповільнилося. На Покровському напрямку Reuters, спираючись на відкриті карти та оцінки CSIS, фіксував середній темп близько 70 метрів на добу, тоді як українське командування повідомило про звільнення дев’яти населених пунктів у Запорізькій області від кінця січня.
Уповільнення російського наступу не означає зменшення загрози для українського тилу. У ніч проти 7 березня Росія випустила по Україні 480 дронів і 29 ракет, вдаривши по енергетичних, залізничних та портових об’єктах. У Харкові загинули щонайменше семеро людей, у Києві після удару по енергооб’єкту без тепла залишилися 2 806 житлових будинків, а аварійні відключення запроваджували у семи регіонах. ООН водночас фіксує системне погіршення гуманітарної картини: за час повномасштабної війни верифіковано понад 15 тисяч загиблих і понад 41 тисячу поранених цивільних, а лише у 2025 році — понад 2,5 тисячі загиблих і понад 12,1 тисячі поранених.
Політичне врегулювання залишається далеким. Лютневі переговори в Женеві, що відбулися після двох раундів в Абу-Дабі, не дали прориву; ключовим бар’єром лишається питання територій, насамперед контрольованої Україною частини Донеччини, від якої Москва вимагає відступу Києва. Запланований на початок березня новий раунд довелося відкласти через ескалацію на Близькому Сході. Проте один практичний результат переговорного процесу все ж є: 6 березня сторони завершили дводенний обмін, повернувши по 500 військовополонених, а Україна додатково повернула двох цивільних.
Війна дедалі виразніше показує і зовнішній вимір виснаження. Reuters повідомив, що наприкінці 2025 року українські F-16 на кілька тижнів залишилися з гострим дефіцитом ракет AIM-9, що оголило залежність української ППО від західних поставок. Водночас Британія 7 березня офіційно розкрила існування чотирьох ремонтних майданчиків на українській території для обслуговування переданої техніки. Москва, своєю чергою, спирається і на північнокорейський людський ресурс: Reuters із посиланням на південнокорейські, українські та західні джерела писав, що КНДР відрядила близько 14 тисяч військових, з яких понад 6 тисяч були вбиті або поранені.
Економічний вимір не менш тривожний. Після обвалу майже на 30% у 2022 році й відскоку на 5,3% у 2023-му українська економіка знову сповільнилася. НБУ очікує близько 1,8% зростання у 2026 році, МВФ — 1,8–2,5%, а інфляцію цього року оцінюють приблизно в діапазоні 6,1–7,5%. Причини зрозумілі: дефіцит електроенергії, нестача робочих рук, воєнні ризики і висока залежність від зовнішнього фінансування. Reuters у лютому писав, що 80% компаній відчувають наслідки відключень, а ООН фіксує, що станом на січень 2026 року Україна втратила понад половину довоєнної генерувальної потужності. МВФ водночас оцінює фінансовий розрив України у 2026 році в 52 млрд доларів.
Масштаб довгострокових втрат лише зростає. Оновлена спільна оцінка Світового банку, ООН, Єврокомісії та уряду України підняла потреби на відновлення до 588 млрд. доларів на найближче десятиліття; прямі збитки сягнули 195 млрд. Війна перемістила близько 11 млн людей, з них приблизно 6 млн. перебувають за межами країни, а в самому ЄС станом на кінець 2025 року під тимчасовим захистом залишалися 4,35 млн. громадян України. Додатковим ударом по економіці стали атаки на чорноморські порти: Одеський вузол обслуговує близько 90% українського експорту, але зимові удари знижували його пропускну спроможність до 30% і били по зерновій, рудній, залізничній та портовій логістиці.
Росія теж платить високу ціну, хоч і намагається її приховати. МВФ у січні знизив прогноз зростання російської економіки на 2026 рік до 0,8%, тоді як Reuters і німецька розвідка BND повідомляли про гірший, ніж визнає Москва, бюджетний дефіцит 2025 року. До цього додаються санкційні дисконти на російську нафту та удари українських дронів по експортній інфраструктурі. Отже, 2026 рік дедалі більше виглядає не роком швидкого розв’язання війни, а роком перевірки витривалості — фронту, тилу, міжнародної підтримки і здатності держав витримувати довгу війну.
Підготовлено за матеріалами Reuters, ВООЗ, МАГАТЕ та відкритих даних MarineTraffic.
Віктор БЕДЬ,
член Політичної Ради Народного Руху України
