«Брати» поперли збройно, не озираючись на монумент дружби народів.
У перший день широкомасштабного вторгнення росіяни з безпілотника скинули вибухівку на український прикордонний пост біля села Дніпровське.
Обстріляли прикордонні пункти в Нових Яриловичах (кордон з білоруссю), Сеньківці (стик трьох кордонів — України, рф і рб) та в Грем’ячі Новгород-Сіверського району. Під ворожий вогонь потрапило село Карповичі Семенівської громади.
А близько сьомої ранку через Сеньківку рушили колони російських танків та БТРів. росіяни поперли збройно на Україну, зовсім не озираючись на монумент дружби народів у центрі того села. Щоправда, тим само шляхом потім і втікали, поприв’язуваши до броні вкрадені пральні машини…
24 лютого я стояв на трасі, якою в бік Чернігова їхали наші танки та БТРи з Гончарівського, де базувалася Перша Сіверська танкова бригада. Намагався повітати кожного бійця на броні, бо розумів: хлопці їдуть на війну. І думав: жодне покоління українців не прожило своє життя без війни. Цю війну називаю Широкою, бо російсько-українська почалася ще у 2014 році. А ця широтою фронту, масштабом залученості з обох ліній фронту мас людей і техніки цілком може зватися Широкою.
…Удари росіян по Чернігову. Першої воєнної ночі в самому місті — бій з диверсійно-розвідувальною групою. Трупи росіян валялися в мікрорайоні Масани біля спаленого недобуду.
Оперативне командування «Північ» повідомило: «Поблизу Седнева ЗСУ нанесло вогневе ураження по району зосередження артилерійських підрозділів російських окупаційних військ. У результаті роботи військова техніка та озброєння пошкоджені, виведені з ладу. Особовий склад вбитий, поранений та повністю деморалізований. Поблизу Макошиного нанесення ракетного удару по району зосередження противника, де знаходилися близько 500 одиниць техніки та озброєння росіян».
У згаданому Макошиному в перші дні вторгнення росіяни повалили електричні стовпи, зруйнували декому ворота, позбавили селище газопостачання. Чернігівці першу ніч провели в підвалах, під ударами. «Прильоти» в районі супермаркету «Епіцентр». Обласна лікарня без світла і газу. Удар з російського літака по військовому містечку Гончарівському. Добре, що звідти вчасно вивезли всіх дітей.
Проте в селах місцеві чинили тихий спротив окупантам — знімали з техніки шини, відкручували залізяки тощо. Спрацювала генна пам’ять сіверян — селяни робили на лісових дорогах засіки: валили на дорогах дерева, блокуючи проїзд рашистам. А на асфальтованих шляхах по окупантах вже працювала наша артилерія.
