Народний Рух України

Степан Бандера – символ боротьби та визвольного руху

122943d02fdf396f1a6d58e082bb562d

1 січня виповнюється 114 років від Дня Народження провідника української нації Степана Бандери.
Голова проводу ОУН Степан Бандера народився 1 січня 1909 року.

Степан Бандера – це є символ боротьби та визвольного руху. Цього дня вшановують Степана Андрійовича, його послідовників, усіх учасників визвольного руху. Самі слова “Бандера”, “бандерівці” уособлюють тепер весь визвольний рух.
Для нинішніх російських окупантів ті, хто говорить українською, носить вишиту сорочку – це теж бандерівець, і хто бореться за незалежність України – також бандерівець, незалежно від того, російськомовний він, православний чи католик, адже Степан Бандери був одним із найуспішніших символів визвольного процесу.
Про нього складено чимало міфів і легенд. Дискусії довкола постаті Степана Бандери не вщухають вже понад півстоліття.

До дня народження Героя, пропонуємо 10 цікавих маловідомих фактів з його життя:
1. Бандера ніколи не ходив до школи.
Дитинство майбутнього провідника ОУН припало на Першу світову війну, коли школи в селах не діяли. Окрім того, хлопець хворів на ревматизм суглобів, тому не міг нормально ходити.
“Навчання в обсягу народньої школи я дістав у домі батьків, разом з сестрами й братами, користаючи з несистематичної допомоги домашніх учительок”, — згадує в автобіографії. Попри це 10-річним зміг вступити до Стрийської гімназії. А на четвертому році навчання вже давав лекції гімназистам.
2. В молодості С. Бандера був відомий під псевдонімами “Лис”, “Баба”, “Степанко”, “Сірий”, “Малий” та іншими.
“Він низенького, маленького росту, худорлявий, лице молодого хлопчика, темноволосий, пострижений, одягнений в чорне вбрання”, — описує Степана Бандеру газета “Батьківщина” під час судового процесу 1934-го. У поліційній анкеті вказано, що в 19 років він мав зріст 159 см. У дорослому віці — 162 см.
3. До першого арешту 1934 року Бандеру близько десятка разів затримувала поліція.
Уникнути розправи допомагали, зокрема, й акторські здібності. Його співмешканець Григір Мельник згадує літо 1931-го. Тоді ОУНівці в центрі Львова застрелили Євгена Бережницького, поліційного донощика. Влада затримала сотні українських студентів. Зокрема Бандеру.
4. У 27 років поляки засудили Бандеру до двох довічних ув’язнень.
Підсумком підпільної діяльності стали два гучні процеси, що відбулися у Варшаві та Львові в 1935–1936 роках. Їх назвали “справою Бандери та товаришів”. У Варшаві Бандеру засудили до смертної кари. Згодом її замінили на довічне ув’язнення. У Львові отримав ще один довічний присуд.
Коли Бандеру — тодішнього крайового провідника ОУН на Західній Україні — ввели до залу суду, підсудні встали і привітали його традиційним окликом “Слава Україні!” Спантеличені оборонці, судді та присяжні також підвелися.
5. Під час сповіді в тюрмі передавав таємні записки.
“Я сидів у в’язницях “Свєнти Кшиж” коло Кельц, у Вронках коло Познаня і в Берестю над Бугом до половини вересня 1939 року, — пише Бандера в автобіографії. — П’ять і чверть року я просидів у найтяжчих в’язницях Польщі, з того більшу частину — в суворій ізоляції. За той час провів три голодівки — по 9, 13 і 16 днів. Одну з них спільно з іншими українськими політичними в’язнями, а дві — індивідуально, у Львові й Бересті”.
6. Гроші на втечу з тюрми дала американська діаспора.
У травні 1938 року в Роттердамі радянський агент вбиває провідника ОУН Євгена Коновальця. Харизматичний Бандера — найкраща кандидатура на його посаду. В цей час він перебуває у в’язниці міста Вронки — за 9 км від польсько-німецького кордону. Роман Шухевич організовує втечу майбутнього провідника. Кошти на це — 50 тис. злотих — виділяє українська діаспора в США.
7. Брати загинули від рук нацистів, а сестри відбували покарання в радянських таборах.
Під час радянської окупації Бандера двічі намагався вивезти батька-священика і трьох сестер з України. Проте отець Андрій передав через зв’язкового: “Від втечі з краю відмовляюся, народ залишити не можу”. Більшовики розстріляли його в Києві 10 липня 1941 року. Сестер ув’язнили. Двоє братів — Василь та Олекса — загинули в концтаборі Аушвіц у липні 1942-го. Василя побили, а потім дали смертельну ін’єкцію в таборовій лікарні. “Його обсипали вапном, били до непритомности і кидали в бочку з водою, щоб він відійшов, а потім знову це кількакратно повторяли”, — описує очевидець Василь Пасічняк. Через кілька днів до Аушвіцу привезли третього брата — Олексу. “Два дні безперервно тортурували його капи й форарбайтери, поки непритомного не відвезли тачкою до кранкенбав — лікарні”, — свідчить Петро Мірчук. Молодший брат Богдан у складі Похідних груп ОУН пішов на південь України. Найімовірніше, загинув від рук гестапо в Херсоні 1943-го.
8. У нацистських концтаборах підтримував конкурентів-“мельниківців”.
В лютому 1940 року відбувся розкол ОУН. Більш радикальна частина націоналістів підтримала Степана Бандеру. Помірковані — Андрія Мельника. Згодом гестапо ув’язнило обох керівників. “Мельниківець” Дмитро Андрієвський згадує, що саме Бандера поінформував його про загибель ще одного члена ОУН (м) — поета Олега Ольжича. При цьому запропонував провести солідарну хвилину мовчанки по впавшому другові: “Бандера відразу виявив товариськість супроти мене. Він питав про моє здоров’я, чи дістаю пакунки, чи маю досить їсти і чи не бракує грошей. Ініціа¬тива зносин з Бандерою і далі мала лишатись в його руках”.
9. Наталя Бандера до 13 років не знала, що її батько — провідник ОУН.
Після війни за Бандерою влаштують полювання радянські спецслужби. До 1948 року сім’я шість разів змінювала місце проживання. Зокрема, мешкали в одинокій хаті без води й електрики на краю лісу. Пізніше переїхали до Мюнхена під вигаданим прізвищем Попель.
Наталя Бандера випадково дізналася, ким насправді є її батько: “У 13 років я почала читати українські газети, і читала там багато про Степана Бандеру. З бігом часу, на підставі різних обсервацій, постійної зміни прізвища, як теж через факт, що навколо мого батька завжди було багато людей, в мене виникли певні здогади. Коли раз один знайомий проговорився, то я вже була певна, що Степан Бандера — це мій батько”.
10. Про своє вбивство дізнався напередодні.
— Дякую! Смертний вирок приймаю, — заявив Степан Бандера у 1950-х, після чергового обрання провідником ОУН. Доти радянські спецслужби здійснили на нього кілька невдалих атентатів — замахів.
— Повідомили мене із служби безпеки, що буде атентат, але це не вперше, — цитує його слова 14 жовтня 1959 року охоронець Василь Шушко. — Застерігають мене як малу дитину, пригадують мені. Але коли, і хто, і де, і в який спосіб — все під знаком запитання. Цього разу дуже серйозно попереджували, і я вчора зробив несподіванку, покликав усіх хлопців із друкарні на вулицю, щоби продемонструвати свою присутність.

Бандера відмовився від супроводу охорони. Наступного дня агент Богдан Сташинський застрелив його з пістолета, наповненого отруйним газом.

Більше новин

ЗВЕРНЕННЯ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ З ПРИВОДУ ЗАТРИМАННЯ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ НУРІЄВА ЕЛЬХАНА ПІРІ ОГЛИ
RUKH
ЗВЕРНЕННЯ НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ З ПРИВОДУ ЗАТРИМАННЯ ГРОМАДЯНИНА УКРАЇНИ НУРІЄВА ЕЛЬХАНА ПІРІ ОГЛИ
ЩОДО НЕЗАКОННОЇ І ЗЛОЧИННОЇ СПРОБИ РФ АНЕКСУВАТИ ЧАСТИНУ УКРАЇНИ ПСЕВДОРЕФЕРЕНДУМАМИ
Заява
ЩОДО НЕЗАКОННОЇ І ЗЛОЧИННОЇ СПРОБИ РФ АНЕКСУВАТИ ЧАСТИНУ УКРАЇНИ ПСЕВДОРЕФЕРЕНДУМАМИ
ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО ЗАПИСУ В ТЕРИТОРІАЛЬНУ ОБОРОНУ
RUKH
ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО ЗАПИСУ В ТЕРИТОРІАЛЬНУ ОБОРОНУ
ЗАЯВА ЩОДО ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ДЕРЖАВІ
Заява
ЗАЯВА ЩОДО ПОЛІТИЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ДЕРЖАВІ
ЗАЯВА: ВИЗНАННЯ ПУТІНИМ “Л/ДНР” – КІНЕЦЬ МІНСЬКИМ УГОДАМ!
RUKH
ЗАЯВА: ВИЗНАННЯ ПУТІНИМ “Л/ДНР” – КІНЕЦЬ МІНСЬКИМ УГОДАМ!