У неділю 15 вересня рухівці та небайдужі громадяни Чортківщини відзначили 35-у річницю створення Народного Руху України – партії, яка відіграла ключову роль у відновленні Незалежності України в 1991 році, яка повела за собою народні маси в боротьбі за вільну українську державу, національну символіку, правдиву історію.
35 років тому 8-10 вересня 1989 року в актовій залі Київської політехніки було створено Народний Рух України – громадсько-політичну організацію, а згодом політичну партію, яка стала рушійною силою у відновленні Незалежності України. У роботі Установчого З’їзду Народного Руху України взяли участь понад 1100 делегатів з усіх областей України, включно з Кримською областю та від українців у Латвії і Литві. Ціла плеяда яскравих особистостей, широких українських мас — інтелігенції, робітників, селян були об`єднані спільною ідеєю.
На З`їзді були також присутні, як гості, діячі польської «Солідарності» і новообрані посли до Сейму Польщі та представники інших країн. Біля будівлі усі три дні також було велелюдно. Подію висвітлювали понад 130 журналістів. З’їзд ухвалив Статут та Програму організації, обрав керівні органи Руху. Головою НРУ став поет і громадський діяч Іван Драч. А виконавчий орган – Секретаріат Руху – очолив колишній політв’язень Михайло Горинь. Пильне око КДБ стежило за діяльністю Установчого З’їзду НРУ. Коли після завершення його роботи делегати колоною пішли до пам’ятника Тарасу Шевченку покласти квіти, дорогою було видно приховану військову бронетехніку.
Протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 1989 року осередки Руху густою сіткою покрили територію України. Довіра і підтримка Народного Руху України зростала.
Мета – досягти державної незалежності України – потрапила в програму Руху через рік, вже на другому З’їзді в кінці жовтня 1990 року, який проходив у київському палаці «Україна». Саме тоді з назви було прибрано «за перебудову» і Рух став основною силою, яка голосно заявила про українську мету – досягти повної незалежності України. Саме Народний Рух України на ІІ З’їзді документально зафіксував національну символіку – синьо-жовтий-прапор, тризуб і гімн «Ще не вмерла України ні слава, ні воля», що поклало початок визнання національної символіки на державному рівні. І прапор політичної партії НРУ – також синьо-жовтий, з тризубом, як частина неподільної України.
Двигуном Руху стали колишні радянські дисиденти В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, брати Михайло і Богдан Горині й інші. 1990 року Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії, що дало змогу створити у Верховній Раді України впливову фракцію Народна рада.
Під час проведення єдиного в історії СРСР референдуму (Всесоюзний референдум про збереження СРСР), що відбувся 17 березня 1991 року в Україні за наполяганням Народного Руху України за перебудову та Галицької асамблеї, яку організував В.Чорновіл, було проведено республіканське консультативне опитування: «чи згодні ви, щоб Україна була у складі Союзу Суверенних Республік на підставі Декларації про суверенітет України?». Відповідь так дало більше 80 % опитаних. За змістом питання не тільки не збігалося з питанням союзного референдуму, а й навіть заперечувало його. Таким чином, наслідком ідеологічної боротьби Народного Руху України за перебудову стало те, що референдумом і опитуванням в Україні було зроблено перший крок до незалежності — зобов’язання республіканській владі розробити і прийняти Декларацію про державний суверенітет України.
Робота рухівських депутатів в областях і Верховній Раді, масові заходи Руху, активна позиція Руху під час референдумів та інших політичних акцій мали вирішальний вплив на становлення незалежної української держави і забезпечили перемогу ідеї незалежності на референдумі 1 грудня 1991 року, напередодні якого рухівcькі агітаційні групи об`їзджали всю Україну. Чортківські рухівці, члени «Просвіти» , “Союзу Українок” Чортківщини також їздили на схід агітувати за незалежну Україну.` У витоків Руху на Чортківщині стояли Олександр Степаненко, Роман Басараба, Марія Кузик, Павло Батрин, Василь Яблонь, Олександр Казьва та ряд інших рухівців. Вони та їхні побратими і посестри запалювали своїми виступами, піднімали дух людей, відновлювали могили, стояли на сторожі правди та закону.
Народний Рух України наніс нищівний удар по Комуністичній партіЇ, яка була антидержавною та комуністичною, різко виступив проти російської православної церкви, ініціював реабілітаію української греко-католицької та автокефальної православної церкви, дав початок і основу для виникнення багатопартійності, сприяв демократизації суспільства, проведення земельної реформи в Україні. Під тиском Руху і рухівців голова ВР УРСР Л. Кравчук не поїхав на підписання нового союзного договору, а КПУ була заборонена Президією Верховної Ради УРСР.
У перший же рік свого існування Рух організував ряд великих масових заходів, метою яких була боротьба за державну незалежність, відродження української нації, відтворення історії українського народу і державності. За його підтримки було організовано перепоховання Василя Стуса, Олекси Тихого, Юрія Литвина, відновлення могил воїнам УПА, січовим стрільцям.
22 січня 1990 року, близько трьох мільйони людей взялися за руки, з’єднавши Івано-Франківськ-Львів і Київ у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР. Цей живий ланцюг Злуки, організований НРУ, був одним з наймасштабніших у світовій історії та став ще одним кроком до здобуття незалежності України.
Організований масовий виїзд на Нікопольщину та Запоріжжя до 500-ліття Запорозького козацтва (1-5 серпня 1990), масові заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині — місцях відомих битв українського козацтва в обороні Вітчизни, велика кількість багатотисячних , а то й мільйонних мітингів по всій території України.
За лідера НРУ В.Чорновола на Президентських виборах 1 грудня 1991 року проголосувало біля 24%. Цей результат був би набагато кращим, якби не брали участь у виборах Л.Лукяненко, І.Юхновський та ряд інших кандидатів, які всупереч рішенням «Народної ради» взяли участь у виборах , що привело до розпорошення голосів у демократичному таборі і забезпечило перемогу ідеологу Компартії Л. Кравчуку. В нинішній час стають актуальними слова В.Чорновола «Програв не я, програла Україна». Бо нині Україна платить високу ціну за те, що обрала комуніста Кравчука, а не рухівця Чорновола. ІІІ З’їзд відбувся 28 лютого-1 березня 1992 р. – обрані співголови Руху— Іван Драч, Михайло Горинь, В’ячеслав Чорновіл.
У грудні 1992 році НРУ було реорганізовано в партію, яка оголосила про перехід в «конструктивну опозицію» до влади. Лідером партії став В’ячеслав Чорновіл – незламний борець за незалежну Україну та відстоювання її національних інтересів. А Народний Рух України став потужним інструментом національно-демократичного відродження в Україні.
У 1998 році під час виборів до Верховної Ради України за НРУ проголосувало більше 10% виборців і партія зайняла 2 місце після Компартії. Авторитет Руху, потужна фракція НРУ у Верховній Раді, яскравий, патріотичний лідер, керівник фракції НРУ, який активно виступав у Верховній Раді та блискавично реагував на дії влади, не давали їй спокою, особливо з наближенням виборів. І тоді влада на чолі з президентом Л.Кучмою вдалася до розколу Руху. Та коли їй не вдалося знищити рух і авторитет її лідера, то влада вирішує вбити українського патріота, поборника української багатої і процвітаючої України В.Чорновола, влаштувавши аварію та вбивство Чорновола за допомогою КАМАЗА, який перегородив шлях автомобілеві, на якому повертався лідер РУХу з Кіровограда. Це сталося під Борисполем 25 березня 1999 року.
Вже 25 років серед нас нема українського патріота, який все своє життя присвятив боротьбі за європейську демократичну Україну.
А ми продовжуємо іти його шляхом, відстоюючи українські національні та християнські цінності, борячись проти свавілля чиновників, обороняючи рідну землю від ворога. А ми продовжуємо його справу.
Поблагословив захід, приурочений 35-й річниці створення НРУ, та поділився спогадами про Народний Рух України декан м.Чорткова Бучацької єпархії УГКЦ отець Андрій Мельник. Голова Чортківської РО НРУ Тетяна Яблонь донесла до присутніх історію творення Народного Руху України, схиляючи голову перед сивочолими рухівцями, складаючи подяку воїнам – рухівцям, волонтерам – рухівцям, зі скорботою згадуючи усіх померлих та загиблих рухівців, зокрема лідера НРУ В’ячеслава Чорновола, безвісти зниклого Михайла Бойчишина, Романа Михайлишина з Гусятина та Віктора Мирончука зі Скали – Подільської – членів Чортківської РО НРУ, які загинули в бою за Україну.
Найактивніших членів районної організації було нагороджено грамотами РО НРУ.
Вітання від Чортківського міського голови Володимира Шматька та грамоти рухівцям за активну громадсько-політичну діяльність вручив директор Центру культурних послуг імені К.Рубчакової, голова Кам’янець-Подільської районної організації НРУ Ростислав Ковалишен.
Привітати побратимів, поділитися спогадами, вручити нагороди завітали заступник голови Народного Руху України Михайло Савчук і голова Тернопільської крайової організації Народного Руху України Анатолій Вихрущ.
А ще – виконати важливу місію – привітати з Днем народження Василя Яблоня – Почесного голову Чортківської РО НРУ, який 30 років очолював районну організацію і 15 вересня відзначив своє 77 – річчя.
Як подяка і присвята усім воїнам від Анатолія Вихруща прозвучав авторський твір «Воїнам» (День Перемоги): «Коли прийде День Перемоги, ви не підете на парад, і не вдягнете нагороди, бо ще живий кремлівський кат….І сльози сироти пекучі, посеред болю і тривог ціну засвідчать перемоги, що просльозиться навіть Бог…»
Почесний голова Чортківської РО НРУ Василь Яблонь поділився спогадами про активну діяльність чортківських рухівців – велелюдні мітинги, відновлення могил воїнам УПА та січовим стрільцям, відстоювання справедливості на теренах Чортківщини, згадав активних соратників, яких вже немає в живих – заступника голови Чортківської РО НРУ – Івана Баранюка, голів сільських осередків – Ірину Тимчишин, Івана Чубака, Ярослава Гвязду, Дмитра Михайлецького, Анастасію Мірошниченко, активних членів Руху – Йосипа Коцабу, Ореста Саварина, Володимира Саварина, Івана Капаця, Богдана Апостола, Василя Белзюка, Романа Ворончука, Степана Мальованого, Павла Воробця та інших.
В урочистостях взяли участь представники рухівських осередків Гусятинщини, Бучаччини, Монастирищини, Борщівщини, які ввійшли до Чортківської РО НРУ. Слова вдячності і пошани, а також грамоти районної організації НРУ отримали наші побратими і посестри.
Родинну патріотичну атмосферу створили для усіх учасники концертної програми – працівники Центру культурних послуг ім.К.Рубчакової – Руслан і Леся Кашуби, Юрій та Людмила Майданики, Наталія Колодюк, фольклорний гурт «Василько» та чоловіче тріо викладачів Чортківського гуманітарно – педагогічного фахового коледжу ім.О.Барвінського (у складі Ореста Слободяна, Володимира Корчака та Тараса Крупи), студентка 1 курсу Чортківського коледжу економіки та підприємництва ЗУНУ Бойківська Вероніка, студент 2 курсу Чортківської дяківсько-катехитичної академії ім. священномученика Г.Хомишина – Богдан Фандира, директорка ЦКП с.Біла Зоряна Вовк.
Дякую Вам, наші сивочолі рухівці, за приклад служіння Богові і Україні, за добрий приклад для молоді, за те, що в свій поважний вік залишилися вірними любові до України. Дякую Вам, молоді люди, для яких цінності Бог і Україна є головними цінностями життя. Дякую ЗСУ за те, що захищаєте нашу державу. Дякую всім, хто в різні періоди свого життя словом і ділом стояв і стоїть на захисті України та її цінностей, бо гасло НРУ «Бог і Україна». Слава Україні! – на завершення сказала організаторка, голова Чортківської РО НРУ Тетяна Яблонь
