Де буде Україна, там буде і українська мова

Про мову. Коли мені було років 5, я думав, що Україна – це Томашівка, Беседівка, Недригайлів і Вільшана. Бо всі, кого я бачив звідти, говорили по-українськи. А Суми – це вже Росія. Бо там балакають по-російськи.
Але реальність виявилася трохи іншою за мої уявлення.
Зараз у моєму підрозділі є бійці, які говорять російською. Це люди, які взяли зброю, щоб на всій території України діяла ст. 10 Конституції – єдиною державною мовою є українська. Щоб на всій нашій території діяв Закон України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”.
Ця війна дала зрозуміти суспільству, що українська – це те, що робить нас унікальними. Це рідна мова. Це мова для своїх.
Але прикро бачити як деякі люди залишаються на рівні того світогляду, який був у мене в 5 років. І вслід за Путіним повторюють, що російськомовні – це росіяни. Напевно, у Путін вже зрозумів, що це не так. А вони – ні.
У цей час важливо не скільки говорити як робити. І якщо когось і осуджувати, то за дії, а не за мову. Якщо хтось хам – то це не тому, що він говорить російською. Як і якщо хтось жлоб, то це не тому, що він говорить українською.
Ми всі боремось за те, щоб наша держава була вільною і незалежною. Де буде Україна, там буде і українська мова. І якщо зараз хтось ще не перейшов на українську, то це зроблять його діти і внуки.
А нам зараз треба бути єдиними, щоб вистояти і перемогти!