21 листопада в с.Базар Народицької ОТГ Житомирської області відбулось вшанування 361 вояка Української Народної Республіки, які сто років тому були закатовані котовцями-більшовиками.
Рухівці відшукали ці поховання в 1990 році і протягом 32 років щороку приїжджають вшанувати Героїв Базару. Цей рік не став виключенням. Житомирська обласна (крайова) організація Політичної партії «Народний Рух України» встановила намети та розповсюджувала інформаційний бюлетень серед жителів с.Базар та гостей про ті події та подвиг цих Героїв.
Згодом рухівська колона, яку очолив Голова Народного Руху України Андрій Корнат, вирушила до Меморіального комплексу аби вшанувати пам’ять загиблих вояків та покласти гірлянду від Народного Руху України, вінок від Малинської районної організації Руху та квіти від рухівців.
Згодом представники Народицької ОТГ та представники Інституту пам’яті завимагали прибрати намети та гірлянду, пояснивши, що все це заважатиме покладанню квітів представникам від Уряду та Житомирської влади, а також намагались відтіснити рухівців подалі від Меморіалу, вказавши місце, де вони не будуть «заважати».
Голова Житомирської обласної (крайової) організації Народного Руху України Олег Лагнюк, який на закиди представників влади відповів: «Вас тут не було 32 роки і тут ви з’явились перший і останній раз, аби пропіаритись, і проявити свій «патріотизм» на камеру, а не за покликом серця, як приїжджають сюди рухівці. Не раджу так себе поводити з нами.»
Згодом представників Руху та громадськості все ж таки витіснили за межі плацу. Але урядовцям і надалі довелось спостерігати, як майоріли кілька десятків рухівських стягів, що особливо дратувало місцевих чиновників, які невдоволено позирали в сторону рухівців та шипіли між собою: «Знову ці рухівці хочуть щось змінювати…» Сумно, що більшість чиновників, яким довелось брати участь у цих заходах, не знали, ні куди приїхали, ні що то за поховання, ні історичних подій, під час яких полягли вояки УНР. Та заради «правильних відосиків» цинічно відтіснили дітей та школярів.
А сьогодні у провладних виданнях з’явились «правильні» репортажі, які висвітлили повагу та шану до української історії з боку влади, і жодного слова про рухівців, які і віднайшли ці могили, та, ризикуючи своєю свободою, незважаючи на страшенний тиск і перешкоди з боку тодішньої комуністичної влади, упорядкували це поховання.
І жодного рухівського прапора в об’єктиві камери місцевих ЗМІ, і жодного коротенького інтерв’ю з рухівцями, ніби їх там і не було… Та дарма. Ми і наші діти знають історичну правду. Патріотизм та любов до своєї країни потрібно показувати не на камеру і оголошувати не на публіку, а доводити своїми щоденними гідними вчинками.
Пресслужба ЖОО НРУ
